100 років тому народився ВАСИЛЬ ВЕРИГА (3 січня 1922, Колодрібка біля Заліщиків на Тернопільщині - 30 грудня 2008, Торонто) - український громадський діяч, історик, дослідник українського національно-визвольного руху, редактор, підхорунжий Дивізії «Галичина», член Об'єднання українських письменників «Слово» та дійсний член УВАН НТШ, віце-президент Світового конгресу вільних українуів. Писав під псевдонімами Василь Цікавий та Василь Журбенко.
У роки Другої світової, у 1943-1945 роках, Василь Верига воював підхорунжим у дивізії «Галичина» від її створення і до кінця існування. Після закінчення війни потрапив до табору військовополонених в Ріміні в Італії, де пробув два роки і де до 1 грудня 1946 редагував таборову газету «Батьківщина». Звідти був переведений до табору в Англії, де також пробув два роки. У 1951 році виїхав до Канади і оселився в Торонто. Через 6 років отримав канадське громадянство.
В Університеті Торонто він продовжив навчання в 1955-1961 рр., а з 1962 р. до 1974 р. і сам викладав там історію України. В 1968 р. отримав ступінь магістра, захистивши роботу "Українська громада Канади: її початки і воєнна діяльність 1939-1945", підготовлену під керівництвом канадського сенатора, "батька канадського мультикульиуралізму" професора Павла Юзика. В 1990 р. він захистив в Українськлму вільному університеті докторську дисертацію на тему "Конфіскація церковних цінностей в Україні 1922 року".
Найактивніший період діяльності Василя Вериги у Канаді припав на 1960-70-ті роки. З 1961 року він працював бібліотекарем у Торонтському університеті, у 1966-1973 рр. редагував журнал «Вісті комбатанта» та викладав історію України на курсах українознавства імені Григорія Сковороди. У 1976 р. В.Верига очолив Слов'янську секцію Асоціації бібліотекарів американських коледжів та університетів. Дійсний член провідних українських інституцій в Північній Америці - Наукового товариства імені Тараса Шевченка та Української вільної академії наук. Очолював канадську управу першого протягом 1996-2004 рр.
Водночас був активним учасником громадських огранізацій української діаспори. Належав до управи Крайової управи Братства колишніх вояків 1-ї дивізії Української національної армії та очолював її. З 1955 р. був головою філії Українського Національного Об'єднання Канади у Торонто, в 1979-1985 рр. був заступником президента організації. Також з 1988 р. був генеральним секретарем, а з 1993 р. - віце-президентом Світового Конгресу вільних українців (тепер - Світовий конгрес українців). З 1998 року входив до президії іншої центральної організації світового українства - Української всесвітньої координаційної ради.
У 1986 році був нагороджений Шевченківською медаллю Конгресу українців Канади за самовіддану працю заради України та українського народу.
Василь Верига відійшов у засвіти на 87 році життя в Торонто 30 грудня 2008 року. Похований на українському цвинтарі Святого Володимира в Оквілі біля Торонто.
По собі залишив чотирьох дітей та низку праць, які стали в нагоді українським історикам - послідовникам В.Вериги як дослідника українського національно-визвольного руху. Зокрема серед його основних праць - «Дорогами Другої світової війни» (1980, 1981), «Під сонцем Італії» (1984), «Втрати ОУН в Другій світовій війні» (1991), «Галицька Соціалістична Совєтська Республіка 1920» (1986), «Визвольні змагання в Україні 1914-1923 рр.» у 2 т. (1998), «Листопадовий рейд» (1995), «Листопадовий рейд 1921 року» (2011), «Нариси з історії України (кінець XVIII - початок ХІХ ст.)» (1996), «Слово і чин. Вибрані статті, доповіді, розвідки» (2002), «За межами батьківщини. Збірник наукових статей і доповідей» (2002), «Слідами батьків: нарис історії 30 полку Дивізії “Галичина” — 1-ї дивізії Української національної армії» (2002), «За Рідний Край, за нарід свій, або Хто такі дивізійники?» (2006), «На службі народній… Визначні постаті української діяспори» (2007), «Під крилами визвольних дум: Спомини підхорунжого дивізії “Галичина”» (2007).
